Бронхіальна астма — це хронічне захворювання дихальних шляхів, за якого виникає запалення бронхів і підвищена чутливість до різних подразників. У результаті людині стає складніше вільно дихати: з’являються кашель, свистяче дихання, відчуття стискання в грудях або задишка.
Астма може розвиватися як у дитини, так і в дорослої людини. В одних пацієнтів перші ознаки з’являються в ранньому віці, в інших захворювання виявляють уже в дорослому віці. Важливо розуміти, що астматичний напад може мати різний ступінь вираженості, тому його характер і частота потребують медичного контролю.
Бронхіальна астма не завжди проявляється постійно. Між нападами людина може почуватися цілком нормально, однак запальний процес у дихальних шляхах при цьому може зберігатися. Саме тому відсутність симптомів у конкретний момент не означає, що захворювання повністю зникло. Лікуванням бронхіальної астми займається лікар пульмонолог.
Точна причина розвитку астми може бути пов’язана одразу з кількома факторами. Значну роль відіграє спадкова схильність: якщо у близьких родичів є астма або алергічні захворювання, імовірність її появи може бути вищою.
Одним із поширених механізмів є алергічний варіант захворювання. Контакт із пилком рослин, домашнім пилом, пліснявою, шерстю та іншими алергенами може запускати запальну реакцію в бронхах.
До факторів ризику також належать:
Іноді встановити одну конкретну причину неможливо. Наприклад, захворювання може виникнути після періоду частих інфекцій на тлі вже наявної генетичної схильності. Тому за підозри на астму важливо не намагатися самостійно визначити причину, а пройти діагностику.
Читайте також, як виявити ниркову кольку та що робити, якщо вона з'явилася.
Основні симптоми пов’язані з порушенням нормальної прохідності бронхів. Найхарактерніша ознака — епізоди утрудненого дихання, які можуть виникати вночі, після фізичного навантаження або під час контакту з певним подразником.
До можливих проявів належать:
У деяких пацієнтів переважає кашльовий варіант: тривалий кашель стає практично головним симптомом, а вираженої задишки може не бути. У такій ситуації самостійно визначити захворювання особливо складно.
Якщо симптоми починають з’являтися регулярно, посилюються вночі або повторюються після контакту з алергенами, необхідно звернутися до лікаря. Фахівець зможе оцінити характер скарг і визначити, які дослідження потрібно провести для уточнення діагнозу.
Бронхіальна астма може мати різний перебіг. Залежно від причин та особливостей захворювання виділяють алергічний, неалергічний і змішаний варіанти. Окремо розглядають астму, пов’язану з фізичним навантаженням, професійними факторами та іншими тригерами.
За характером проявів захворювання може бути:
Ступінь тяжкості оцінюється не лише за вираженістю окремих симптомів, а й з урахуванням необхідного обсягу лікування для підтримання контролю над захворюванням. Тому визначити стадію астми виключно за тим, наскільки сильним здається окремий напад, неможливо.
Особливої уваги потребують ситуації, коли напади стають частішими, звичний препарат допомагає гірше або людині стає важко говорити через нестачу повітря. За значного погіршення стану може знадобитися невідкладна медична допомога.
Багатьох пацієнтів цікавить, чи можна повністю вилікувати астму. На сьогодні бронхіальна астма розглядається як хронічне захворювання, яке зазвичай потребує тривалого спостереження та контролю.
Водночас сучасне лікування дає змогу значно зменшити симптоми, знизити ризик загострень і підтримувати нормальну фізичну активність. Основою терапії є препарати, які впливають на запалення дихальних шляхів, а за потреби застосовуються засоби для швидкого полегшення симптомів. До речі, ми писали також про низький гемоглобін — прочитайте статтю, щоб дізнатися, чому він виникає.
Конкретний препарат, дозування та схему лікування лікар підбирає індивідуально. Самостійно скасовувати призначену терапію або змінювати її лише тому, що стало краще, не слід: відсутність симптомів може бути результатом правильно підібраного лікування.
За дотримання рекомендацій людина з астмою може вести активний спосіб життя, займатися спортом і працювати. Головний шлях до хорошого контролю — правильна діагностика, регулярне спостереження та виконання індивідуального плану лікування.