Запалення сечового міхура: симптоми та причини розвитку

• Бактеріальна інфекція. Є найпоширенішою причиною циститу. Бактерії, такі як E. coli, потрапляють у сечовий міхур через уретру та викликають запалення.

• Переохолодження. Іноді цистит розвивається і натомість застуди, сильного стресу. У таких випадках у простій мові застосовують термін «застудила сечовик», тому що найчастіше від переохолодження цистит розвивається саме у жінок.

• Використання вагінальних контрацептивів жінками. Це речовини, які вбивають сперматозоїди, але також підвищують ризик подразнення слизової оболонки сечового міхура та місцевого запалення.

• Деякі ліки. Викликають роздратування сечового міхура, що призводить до запалення.

• Часте використання антибактеріальних гелів для інтимної гігієни чи звичайного твердого мила для гігієни статевих органів.

• Розлади імунної системи. Люди з ослабленим імунітетом, наприклад після хіміотерапії або мають ВІЛ, більш схильні до запалення сечового міхура.

• Хронічний цистит. Це запалення сечового міхура, яке триває довше, ніж звичайний цистит, і може бути спричинене кількома факторами, включаючи анатомічні порушення або захворювання сечових шляхів.

• Інші причини. Наприклад, рак сечового міхура.

Найчастіше пацієнти не помічають або ігнорують початкові симптоми та легкий дискомфорт від циститу, проте для цього захворювання характерний стрімкий розвиток та швидкий прогрес, тому до уролога приходять зі скаргами на сильні болі, різі. За перших ознак хвороби записуйтесь до лікаря!

• Часте та хворобливе сечовипускання. Є потреба мочитися частіше, ніж зазвичай, процес супроводжується болем, печінням або дискомфортом при сечовипусканні.

• Постійні позиви до сечовипускання, нетримання сечі.

• Біль унизу живота, в ділянці сечового міхура.

• Невелика кількість крові у сечі.

• Загальне нездужання: слабкість, втома, підвищення температури тіла, нудота, блювання.

• Болить у промежині. У жінок біль може поширюватися на ділянку лобкової кістки.

Якщо намагатися зняти симптоми самостійно, цистит прогресуватиме і може спричинити серйозніші проблеми. Неправильне лікування або його відсутність призводять до серйозних ускладнень:

• Розповсюдження інфекції. Несвоєчасне лікування циститу призводить до поширення інфекції на вищерозташовані ділянки сечових шляхів, включаючи нирки (пієлонефрит, нефрит).

• Рецидиви. Цистит може повернутися після завершення лікування, особливо якщо не були усунені всі причини та фактори ризику захворювання.

• Пошкодження сечового міхура. У деяких випадках захворювання стосується безпосередньо стінок сечового міхура, наприклад, при некротичних процесах на тлі невиліковного циститу.

Хоча цистит зазвичай зустрічається у жінок, чоловіки також можуть зіткнутися із цим захворюванням. Симптоми циститу у чоловіків:

• Біль при сечовипусканні. Сечівник може бути болючим, процес супроводжується печінням або дискомфортом в уретрі.

• Частіше сечовипускання — частота збільшується до декількох разів на годину і більше, при цьому кількість сечі мізерна.

• Спазми внизу живота.

• Почуття переповненості сечового міхура.

• Невелика кількість крові у сечі.

• Слабкість – втома, втрата сил.

Якщо сечовиділення утруднене або повністю відсутнє, а також у разі сильного болю внизу живота, попереку чи ділянці сечового міхура, обов'язково слід звернутися до лікаря. Аналогічні симптоми є в інших захворювань сечової системи, наприклад, у простатиту, жовчнокам'яної хвороби (камені у сечових протоках).

У жінок перебіг хвороби гостріший, супроводжується такими симптомами:

• Біль унизу живота, в ділянці сечового міхура.

• Болючий статевий акт.

• Кров у сечі.

• Слабкість, втома, біль у промежині.

• Печіння в уретрі при сечовипусканні.

• Мала кількість сечі на тлі постійного бажання сечовипускання.

Діагностика починається з медичного огляду та збору медичної історії пацієнта. Далі, для уточнення діагнозу, можуть бути призначені такі дослідження:

• Аналіз сечі. Лабораторний аналіз сечі може допомогти виявити інфекцію, наявність крові чи інших аномалій, що покаже ступінь запалення.

• УЗД нирок та сечового міхура. Застосовують для візуалізації сечового міхура та виявлення будь-яких аномалій, наприклад пухлин.

• Комп'ютерна томографія (КТ). Використовується для більш детальної інформації про стан сечового міхура, наявність пухлин або каменів.

• Цистоскопія. Процедура, при якій використовується цистоскоп – тонка гнучка трубка з камерою на кінці – для візуального дослідження сечового міхура. Під час цистоскопії можна взяти проби тканин.

• Аналіз крові.

За результатами досліджень лікар призначає лікування. При правильній терапевтичній схемі полегшення симптомів настає вже першу добу застосування препаратів.