Чому пацієнти обирають консультацію інфекціоніста у Клініці Вихідного Дня

експертні фахівці з великим досвідом

детальна діагностика (маємо окремий пункт забору аналізів)

дбайливе ставлення до кожного пацієнта

оптимальні ціни на огляд та процедури

Записатися

Коли потрібно записатися на прийом до інфекціоніста

Звернення на прийом до інфекціоніста необхідне у таких випадках:

• підвищення температури тіла без очевидних причин;

• сильний біль у горлі, нежить, кашель, висипання або інші незвичайні шкірні симптоми;

• якщо ви подорожували в країнах, ендемічних за різними видами інфекцій (африканські, тропічні країни);

• симптоми інфекції сечових шляхів, статевих органів чи кишечника;

• при хронічних імунних хворобах;

• з метою профілактичної вакцинації чи з питань, пов'язаних із захистом від інфекцій.

Симптоми інфекційних захворювань

До загальних симптомів, які досліджує та лікує інфектологія, відносяться:

• озноб, підвищення температури;

• відчуття втоми чи слабкості;

• головний біль, запаморочення;

• реакція очей на світло, болі у м'язах, суглобах;

• нежить, закладеність носа, біль у горлі;

• кашель, утруднене дихання;

• діарея, блювання, біль у животі;

• висипання, свербіж шкіри;

• пітливість.

В організмі дорослого пацієнта та дитини кожне інфекційне захворювання може протікати зі схожою клінічною картиною, проте ставити діагноз може лише лікар. Якщо ви помітили у себе або у членів сім'ї симптоми інфекцій, зверніться до фахівця, щоб якнайшвидше встановити причину поганого самопочуття.

Особливо небезпечні інфекції під час вагітності. Якщо у вагітної є симптоми інтоксикації, блювання, діарея та інші ознаки інфекційного процесу, за допомогою потрібно звернутися невідкладно.

Які хвороби виявляє та лікує лікар-інфекціоніст

Лікар-інфекціоніст працює з широким спектром інфекцій:

• вірусні — грип, застуда, вітряна віспа, герпес, ВІЛ/СНІД та інші;

• бактеріальні — пневмонія, сепсис, інфекції сечовивідних шляхів, шкірні, крові та інші бактеріальні захворювання.

• грибкові — мікози шкіри, нігтів, піхви, грибкові інфекції дихальних шляхів та інші;

• паразитарні — малярія, токсоплазмоз, лейшманіоз, гельмінтози (глист);

• інфекції, що передаються статевим шляхом — гонорея, сифіліс, хламідіоз, генітальний герпес, ВІЛ/СНІД;

• шкіри та м'яких тканин — абсцеси, фурункули, карбункули та інші інфекції, що зачіпають шкіру та тканини.

Лікар-інфекціоніст проводить діагностику, визначає джерело інфекції, проводить постановку діагнозу, застосовує антибіотики, антивірусні препарати, антигрибкові ліки чи інші препарати залежно від типу та тяжкості інфекції. Лікар також займається профілактикою, консультує пацієнтів з питань гігієни, імунізації та поширення інфекцій.

Діагностика інфекційних хвороб

Діагностика інфекційних хвороб включає різні методи та тести, які допомагають визначити наявність інфекції та ідентифікувати її збудника. Методи діагностики:

• клінічний огляд та анамнез;

• лабораторні аналізи крові (тривожний показник — велика кількість білих кров'яних клітин, підвищена швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), наявність антитіл або маркерів, характерних для певної інфекції);

• мікробіологічні дослідження — культивування збудника інфекції зі зразка біоматеріалу, такого як мокротиння, сеча, кров чи тканини. Це дозволяє визначити вид мікроорганізму та його чутливість до антибіотиків;

• молекулярні методи — полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), ДНК-секвенування або гібридизація ДНК;

• імуносерологічні випробування;

• Інструментальні дослідження (КТ, МРТ, рентген).

Постановка діагнозу та лікування інфекцій

Лікування інфекцій залежить від типу збудника та тяжкості захворювання. Воно може включати такі підходи:

• фармакологічна терапія (оральна, ін'єкційна, топічна) — антибіотики, антивірусні препарати, антигрибкові ліки або антипаразитарні засоби залежно від типу інфекції та чутливості збудника до препаратів;

• симптоматичне лікування — прийом протизапальних препаратів, жарознижувальних засобів, протикашльових або засобів для полегшення закладеності носа;

• підтримуюча терапія — потрібна при тяжких інфекціях або в ослаблених пацієнтів (інфузії рідин, киснетерапія, контроль вітальних функцій);

• профілактика у разі високого ризику зараження. Наприклад, вакцинація.

Часті питання пацієнтів щодо інфектології